Антисеміти́зм — одна з форм національної та релігійної нетолерантності, що виражається у ворожому ставленні до євреїв; ідеологія та політика, спрямовані на обмеження або позбавлення євреїв громадських та інших прав.
Деякі філософи вважають, що антисемітизм зовсім не є “ознакою некультурності”, а навпаки, найбільш обдаровані та культурні люди усіх часів і усіх народів, що стикалися з єврейством, були переконаними антисемітами. Це спостереження примусило відомого французького історика і філософа Ернеста Ренана визнати, що “антисемітизм завжди був відмітною ознакою освічених та розумних людей".
Появі антисемітизму сприяло дисперсне розселення єврейської етнічної меншини серед народів, культура, мова, звичаї, життєвий побут, релігія яких значно відрізнялися від єврейської. Переслідування євреїв розпочинаються ще у перші століття діаспори (Олександрія, Антіохія у І ст. н.е.). Посилення антисемітизму у Західній Європі відмічається в ХІ-ХІІ ст. у період хрестових походів і особливо у XII-XІV ст. У цей час за участі католицької церкви проводиться політика сегрегації євреїв (заборонашлюбів із християнами, їх поселення в окремих міських кварталах — гетто, введення 1215 p. IV Латеранським собором особливого знаку на одежі євреїв), закріплення юридичного нерівноправ'я з християнським населенням, повне або часткове вигнання євреїв із ряду західноєвропейських країн (з Англії 1290 p., Франції 1394 p., Іспанії 1492 p.).
У сучасному суспільстві можна виділити такі форми антисемітизму: державний, політичний та побутовий. Державний здійснюється та ідеологічно забезпечується державою і є складовою частиною державної політики. Ця форма антисемітизму була притаманною внутрішній політиці Російської імперії (установлення «межі осілості» для євреїв, заборона купівлі землі й заняття землеробством, перебування на державній службі, встановлення норм прийому євреїв до середніх та вищих учбових закладів). Найогидніших форм державний антисемітизм набрав у фашистській Німеччині у 1933-1945 pp., що проводила політику геноциду євреїв. У Радянському Союзі державний антисемітизм існував під виглядом «боротьби із сіонізмом».
Деякі філософи вважають, що антисемітизм зовсім не є “ознакою некультурності”, а навпаки, найбільш обдаровані та культурні люди усіх часів і усіх народів, що стикалися з єврейством, були переконаними антисемітами. Це спостереження примусило відомого французького історика і філософа Ернеста Ренана визнати, що “антисемітизм завжди був відмітною ознакою освічених та розумних людей".
Появі антисемітизму сприяло дисперсне розселення єврейської етнічної меншини серед народів, культура, мова, звичаї, життєвий побут, релігія яких значно відрізнялися від єврейської. Переслідування євреїв розпочинаються ще у перші століття діаспори (Олександрія, Антіохія у І ст. н.е.). Посилення антисемітизму у Західній Європі відмічається в ХІ-ХІІ ст. у період хрестових походів і особливо у XII-XІV ст. У цей час за участі католицької церкви проводиться політика сегрегації євреїв (заборонашлюбів із християнами, їх поселення в окремих міських кварталах — гетто, введення 1215 p. IV Латеранським собором особливого знаку на одежі євреїв), закріплення юридичного нерівноправ'я з християнським населенням, повне або часткове вигнання євреїв із ряду західноєвропейських країн (з Англії 1290 p., Франції 1394 p., Іспанії 1492 p.).
У сучасному суспільстві можна виділити такі форми антисемітизму: державний, політичний та побутовий. Державний здійснюється та ідеологічно забезпечується державою і є складовою частиною державної політики. Ця форма антисемітизму була притаманною внутрішній політиці Російської імперії (установлення «межі осілості» для євреїв, заборона купівлі землі й заняття землеробством, перебування на державній службі, встановлення норм прийому євреїв до середніх та вищих учбових закладів). Найогидніших форм державний антисемітизм набрав у фашистській Німеччині у 1933-1945 pp., що проводила політику геноциду євреїв. У Радянському Союзі державний антисемітизм існував під виглядом «боротьби із сіонізмом».
Думаю не треба говорити про державний та політичний це буде зайве)
Побутовий антисемітизм, що ґрунтується на ксенофобії, національних та релігійних пересторогах щодо євреїв, соціальному невдоволенні, набуває поширення за цілеспрямованої його пропаганди державою та політичними об'єднаннями.
Комментариев нет:
Отправить комментарий